Працювала художницею в текстильній промисловості. Проєктувала і ткала гобелени й брала участь у численних виставках, зокрема в Республіканській виставці-ярмарку 1971 в Києві. Про її творчість написано в 6 томі «Історії мистецтва України».
Член Спілки художників України у 1969—1972 рр.
Брала участь у роботі львівського Клубу творчої молоді «Пролісок» (КТМ), розповсюджувала самвидав.
Стефанія Михайлівна пройшла непростий життєвий шлях. 12 січня 1972 р. була заарештована КДБ разом з Іриною Калинець, Михайлом Осадчим, В'ячеславом Чорноволом за підозрою в «антирадянській діяльності», та згодом засуджена у Львові за «антирадянську агітацію в пропаганду» за статтею 62 частина 1 КК УРСР на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Термін покарання відбувала в жіночому концтаборі Мордовської АРСР, на засланні жила — в селі Макушино Курганської області. Її творчість була заборонена і також творити під час ув'язнення та заслання було заборонено. Але ця тендітна українка боролась за своє право творити, писати картини, за що неодноразово відбувала покарання у одиночних камерах, у карцерах. Близько 300 робіт художниці було знищено у таборах.
2 грудня 1979 року закінчився термін заслання Стефанії Шабатури і вона повернулася в Україну. Після повернення Стефанія активно допомагала відродженню репресованої Української греко-католицької церкви, а у 1991 році разом з Зеновієм Саляком та Євгеном Шморгуном урочисто підняла синьо-жовтий прапор на будівлі Львівської Ратуші.
Померла 17 грудня 2014 року в 76-річному віці у Львові. Була похована 19 грудня на полі 67 Личаківського цвинтаря.
У Бібліотека-музей "Літературне Тернопілля" відкрилась виставка присвячена пам"яті мисткині
Немає коментарів:
Дописати коментар