Чомусь в такі безсонні ночі згадуються ті побратими,
кого вже нема серед живих на білому світі і, хто молиться за нас з Небес.
Кожен раз, з тривогою беру ранішній телефон з відомими і невідомими номерами.
Іван, або Вітер: помер – Зіновій Багрій-Крук, Олексій Щерба-Олекса, Леонід Підлипчук-Лісник, комбат Андрій Гергерт-Червень; загинув – Олександр Музичко-Сашко Білий, Олег Мужчиль-Лісник, Андрій Козюбчик-Орест, друг Вацлав, комбат Тарас Бобанич-Хамер, комбат Дмитро Коцюбайло-Да Вінчі, полковник Сергій Ільницький-Сокіл, Любомир Крупа, Олег Барна. (позивних іх не знаю).
Доля зводила мене з ними всіма.
23 листопада, рік тому отримав ще один тривожний дзвінок – не стало Валерія Красняна-Барса. Якби я вмів плакати, то би заридав.
Народився у живописній місцині, 20 лютого 1971 у смт Глибока, Чернівецька область. Перебував я і там, під час одного з пропагандивних рейдів румунськими селами.
Одноліток Дмитра Яроша в часи боїв за донецький аеропорт. Перший був командиром 2-ї штурмової роти Правого сектора, згодом ДУК ПС «Чорні поплавки», другий Головний командир. Ще один з цієї тризубівської тріади кіборг Валерій Чоботар-Гатило, командир третьої штурмової роти ДУК ПС, згодом УДА, який теж захищав аеропорт.
Всі Народні Герої України.
Знав та знаю всіх трьох – разом боролися проти владного режиму з 1994-1996 років. Пам’ятаю як Гатило і Барс, весною 2014 року, виїжджали Тернополя на передову. Віддав усе що мав із запасів те, що називають «ехо війни». (Окрім однієї реліквії мого стрийка, який пропав безвісті в рядах УПА).
На запитання до Гатила: Валерій, колись попаду до вас –дружина, яка теж знала всіх наших командирів, вже була смертельно хвора., Він відповів: Вітер, це не твоя війна, це війна молодих. Прийшлося робити місцеві вишколи і, завдяки Роману Ковалю, який нині на «передку» - перебувати в Рівному на базі майбутнього ОЛПЗ «Волинь» та рівненському полігоні.
На передок таки я попав, будучи інструктором в Навчальному центрі УДА, аж через два роки. Там я в останнє бачився з Барсом у Мар”їнці, коли він привозив хлопцям з «Чорних поплаків» різного виду волонтеоку.
З Барсом і Гатилом познайомилися у 1996 роціі, коли захищали від владного рекету Чернівецький машинобудівний завод. «Веселі» були часи. Є що згадати. Згодом клопітка «робота» в бандерівському «Тризубі», де він отримав звання офіцера ОУН.
Під час судилища наді мною, у 1997 році, саме він повів колону сотень пікетуючих до палацу культури «Березіль» і дав відповідну команду «Тризубу», коли хлопці загнали місцевий Беркут у безвихідь і сам приймав у цьому участь.
Валерій Краснян був воїном від природи. Зазнав переслідувань від місцевої владної мафії, коли захищав буковинські ліси від масових вирубок.
Широкомасштабна війна.
Не гаючись поїхав на фронт, де швидко став прикладом і авторитетом для оточуючого середовища.
Повернувся з-за кордону і вступив із лютого 2022 до лав Української добровольчої армії (де очолив «Роту Барса» у рідному 5-му батальйоні), а влітку 2022 – до 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України. Учасник боїв за Київ, Харків та Харківщину.
Загинув 23 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в Харківській області, підірвавшись на міні.
Залишилася дружина, донька та син.
Похований 27 листопада 2022 року на Алеї Слави в м. Чернівцях.
Нині, на цій Алеї, на жаль, маєво прапорів. Серед них - три із тих, хто був в рядах ДУК ПС та УДА. Один на могилі невідомого мені воїна, і два кого знав – друга Вацлава і Твоя брате Барс.
Пам’ятаю! Буду в Чернівцях обов’язково помолюся.
Вічна Пам'ять, Честь і Слава!
Позивний Вітер.
Немає коментарів:
Дописати коментар