Чому білоруси та українці мають бути зацікавлені

В українському сегменті YouTube популярні блогери нещодавно опублікували кілька популярних роликів, автори яких задають питання про те, хто для них білоруси: вороги, друзі, сусіди... Деякі блогери аналізують поточну політичну ситуацію в Білорусі, намагаючись зрозуміти, як так сталося, що 24 лютого російські війська безперешкодно перетнули північний кордон. Інші намагаються простежити історичний шлях білоруського народу, виділити певні закономірності, побачити зв’язки між білорусами та українцями. Одним словом, українська інтелігенція зараз намагається зрозуміти білоруський народ, намагається зрозуміти, як йому далі жити з нами. Розвиваючи свої сюжети, деякі з авторів приходять до цілком передбачуваних висновків, що білоруси, виявляється, мають з ними велику спільну історію, включно з досвідом спільного захисту від зовнішніх ворогів. У нас також були трагічні сторінки взаємодії, але все подібного набагато більше. 

Записки Ханаса: Мікола Бянько: Про те, чому білоруси та українці п...:   

Уладзімір Хільмановіч: Колективна відповідальність...

Гарячий етап війни загострив багато понять, речей і розумінь. Тому варто намагатись бути особливо точним у визначеннях і назвах. Щоб не було перекручування і перевертання всього догори дригом. Саме так спецоперацію Росії, як вона описує свої дії, слід називати війною, а її учасників, які перетнули державний кордон суверенної України, — загарбниками-окупантами. З Білорусією і білорусами складніше. Згідно з тим, що відбувалося і відбувається, Білорусь як держава однозначно є співагресором. Але наскільки відповідальність за це несе білоруське суспільство, яке здебільшого не підтримує війни? 

Записки Ханаса: Уладзімір Хільмановіч: Колективна відповідальність...:   

Ліза Ахроменка: "Про кіно і підлизувачів"

Український кінематограф не такий багатий на режисерок. (Дозволю собі не погодитись з авторкою - В.Х.) Мабуть, не жіноча це справа. ( І знову не погоджуюся -В.Х.) Але Кіру Муратову знає весь світ. Знімаючи російськомовні фільми, вважала себе українкою. І померла в рідній Одесі. Її кінематографічний почерк був унікальним, відомим, але далеко не всім зрозумілим і далеко не всім подобався. Коли її країна переживала доленосний перелом у 2014 році, Муратова не боялася бути чесною, на відміну від деяких діячів культури, які відчули біль жадібної провладної натури. На жаль, вона пішла за чотири роки до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, хоча в її позиції навряд чи варто було б сумніватися, якби вона жила. 

Записки Ханаса: Ліза Ахроменка: "Про кіно і підлизувачів":