"Відьма" Ольга Бігарь - командир батальйонної артилерії

До 24 лютого уродженка Краматорська Ольга Бігарь керувала юридичною фірмою в Києві, а тепер має позивний Відьма та керує артилерією всіх калібрів. Офіцерка 241 бригади Сил ТрО. Ольга Бігарь родом із Донбасу. До 2014 року планувала бути науковим співробітником, займалася медициною та нейробіологією. Уже навіть пройшла практику в Іспанії та хотіла зосередитись на цій професії. Після початку війни у 2014 році її життя кардинально змінилося. Тож після початку російської агресії на Донбасі вона вимушено переїхала до Києва і докорінно змінила життя — почала вивчати право. Згодом відкрила компанію з надання юридичних послуг. Усе вийшло, цей бізнес працює досі. За словами Ольги Бігарь вона знала до чого все йде, тому за тиждень до початку повномаштабного вторгнення відправила дитину за кордон з тіткою. До складу ЗСУ Ольга Бігарь пішла добровільно. Коли активні бойові дії почалися в Київській області, підрозділ Ольги давав відсіч противнику на ділянці від Вишгородської дамби до Гостомеля. У цьому напрямку підрозділ ТрО працював разом з 72 бригадою ЗСУ. На той час Ольга була головним сержантом роти, у складі якої було 182 людини, організовувала навчання, які тривали по вісім годин щодня. Тепер «Відьма» командує мінометним взводом. Вона каже, що артилерія подобалась їй завжди. У такому статусі Ольга поїхала «на нуль» вдруге. В особистих планах на майбутнє, Ольга Бігарь й надалі хоче служити в лавах ЗСУ. Вона переконана, що звільнення України від загарбників — це лише початок: початок відбудови країни, проведення реформ.

Тетяна Галицька

 

Артилерія – це колективна зброя, а служба і життя – це командна гра.

 Начальник Головного управління Ракетних військ і артилерії та безпілотних систем ГШ ЗСУ бригадний генерал Сергій Баранов:

«Кити» сучасної артилерії – максимальна автоматизація, новітні цифрові розробки для артрозвідки і автоматизованих систем управління вогнем та засобів контрбатарейної боротьби.
Ми не чекаємо відкриття вогню артилерії противника, а завчасно виявляємо її і знищуємо ще до того, як ворог буде готовий завдати удару по нашим позиціям. Робиться це ювелірно, щоби не постраждали ані наші війська, ані мирне населення й об’єкти інфраструктури. Нашу «далекобійку» ворог не дістає, а ми їх — так.