субота, 18 листопада 2023 р.

Як Суспільне «підтримує» незалежних кіновиробників...

В умовах війни єдина інформаційна політика, подобається нам це чи ні – один із факторів перемоги. Споживачі медіаконтенту повинні мати надійне джерело достовірної інформації про те, що відбувається в державі та на фронті. А ще – в умовах війни єдиний мовник може і повинен захищати інтереси держави: згуртовувати суспільство, мобілізовувати його на боротьбу, протидіяти ворожій пропаганді.
На момент повномасштабного вторгнення існуючий в Україні суспільний мовник, однією із задач якого як раз і є забезпечення інформаційної безпеки держави, виявився неспроможним самостійно повести роботу із консолідації суспільства. Довелося звертатися до приватних медіа-груп із усіма їх перевагами і негативними наслідками.
На виході «маємо те, що маємо». Медіа-холдинги турбуються про інтереси своїх власників і груп впливу, і побічно займаються реалізацією державної інформполітики. Як можуть ))
Суспільний же мовник продовжує демонструвати неспроможність адаптуватися до нашої нової реальності, ба більше, іноді здається, що його представники перебувають в альтернативній реальності і їм там подобається.
Хочете приклад? Цієї осені наша команда випустила фільм «Барс. Незакінчена справа» про Народного героя України Валерія Красняна, друга «Барса», який загинув рік тому, захищаючи нас із вами. Судячи із відгуків глядачів, як звичайних людей, так і професіоналів – ми проробили гарну роботу і фільм виглядає достойно. Більше того, його тема – вшанування полеглих захисників і роздуми про те, чому наше покоління повинно перемогти у цій війні, є актуальними питаннями сьогодення.
Звичайно, ми зараз робимо все для того, щоб наше кіно побачило якомога більше людей. Нам би дуже хотілося до річниці загибелі Барса показати фільм по загальнодержавному телебаченню, бо Барс того вартий. І ми наївно вирішили, що Суспільний мовник має бути зацікавлений у тому, щоб фільми про нових українських героїв (зняті за підтримки Українського Культурного Фонду, до речі) потрапляли до українських глядачів.
А далі почався квест. Місяць, якщо не більше ми шукали хоч якісь контакти Суспільного, які відповідають на повідомлення та емейли (це ж нормальна практика для медіа – не реагувати на повідомлення з незнайомих номерів, а раптом доведеться працювати ))) Потім наш фільм кілька тижнів «розглядали» (десь сильно запахло радянським «худсовєтом») і таки «дозволили».
І тут відбулося найцікавіше: нам прислали перелік технічних вимог до фільму на 6 (шести) сторінках! Якщо виконати їх усі, наше кіно, мабуть, можна буде демонструвати у відкритому космосі. А по факту ми або маємо десь знайти на цю примху кошти, або відмовитися від демонстрації «Барса» на Суспільному, до чого все і йде. Допомоги у приведенні фільму до «стандартів» суспільного мовника ніхто звідти, звичайно, не запропонував. Навіщо? У них і так море контенту, неможливо відірвати глядачів від екранів.
І знаєте, з одного боку я цих людей розумію, якщо вже хтось на телеканалі вигадав «стандарти» і вклався в певне проекційне обладнання, то треба ж змусити незалежних виробників контенту їх виконувати (раз ми дозволили собі цю розкіш бути незалежними). Те, що документалісти зараз працюють на межі виживання, а фінансування на кінопроєкти якщо і можна здобути, то у критично мінімальних обсягах, на Суспільному нікого не гребе. «Хочете протягнути фільм про героя на телеекрани? Будете виконувати наші забаганки. Радійте, що ми не вимагаємо вирізати окремі сцени і додати інші».
І все так гарно обставлено турботою про споживача і боротьбою за якість, але по факту маємо штучно створені перепони між українськими глядачами і суспільно важливим контентом. Бо можна скільки завгодно говорити про важливість вшанування пам’яті полеглих, але якщо Суспільний мовник, який мусить і повинен це робити, блокує телеефір, бо ми не можемо розкласти звуковий ряд фільму на 12 доріжок, щоб пенсіонерка у Чернівецькій області змогла отримати якісний стереозвук на своєму домашньому кінотеатрі, то про яке вшанування може йти мова? Хто взагалі в Україні захоче братися за комерційно невигідне кіно, якщо за його просування потрібно боротися із тими, хто за статутом має підтримувати?
Як повернути апологетів 12 звукових доріжок із Суспільного в реальність і як пояснити цим людям, що вони несуть персональну відповідальність за провалену інформаційну політику держави в умовах війни і за те, що глядач не має доступу до важливого саме на цей момент контенту? Особисто я відповіді не маю.
Посилання на фільм «Барс. Незакінчена справа» лишаю у першому коментарі.
Суспільне Мовлення

Немає коментарів:

Дописати коментар