Притча про суддю

Один купець їхав до Франкфурта на ярмарок і по дорозі, на вулиці одного з селищ, втратив гаманець, у якому було 800 гульденів. Значна сума на той час. Кінь тоді коштував 40 гульденів.
Тому втрата грошей, за які можна було придбати 20 коней, це, самі розумієте, прикра втрата.
Ішов тією дорогою місцевий тесляр і знайшов важкий гаманець. Приніс його додому. Нікому про нього не сказав, а сховав в очікуванні появи господаря втраченого гаманця – доведеться ж віддавати. А якщо не погодиться – інша справа. Але за будь-яких обставин треба почекати.
Найближчої неділі священик оголосив у церкві, що втрачено 800 гульденів і тому, хто їх знайде та поверне, виплатять 100 гульденів винагороди. Чесний тесляр приніс гроші пастору.
Той попросив, щоб купець прийшов. Продавець прибув. Взяв гаманець. Перерахував гроші і дав теслярі не обіцяних 100 гульденів, а лише 5, і супроводжував це дуже образливими словами: «А сто гульденів ти взяв без дозволу сам, бо в гаманці було 900 гульденів!».
Таким нечесним чином жадібний торгаш вирішив схитрувати та заощадити.Тесляр, зрозуміло, обурився, що його звинувачують у крадіжці та заявив: «Я жодного гульдена не взяв, не те щоб сотню. Я людина віруюча».
Священик підтвердив, що тесляр, справді, порядна і глибоко віруюча людина, яка дотримується заповідей Божих, і тому не могла взяти цю сотню гульденів. Але жадібний купець наполягав на своєму.
Сперечалися вони довго, і тоді священик відвів і теслі, і купця до суду міста Франкфурта. Справа розглядалася кілька днів і стала для городян предметом численних пересудів. Тому в день засідання суду та оголошення вироку будівлю суду було переповнено. Усіх цікавило, чим завершиться грошова суперечка.
Суддя спочатку спитав купця: «Ти можеш присягнути, що втратив саме 900 гульденів?».
Купець навіть оком не моргнув, поклав руку на Біблію і поклявся. У той час присяга на Біблії, це була дуже серйозна справа.
Потім суддя звернувся до теслі: «А ти можеш присягнути, що знайшов 800 гульденів?»
Чесний майстер спокійно поклав руку на Біблію і теж присягнув. Після цього суддя оголосив своє рішення: «Справа очевидна. Гаманець, знайдений теслею, не належить купцю, тому що він втратив 900 гульденів. Тому гаманець і 800 гульденів передаються теслі і він може розпоряджатися грошима на власний розсуд. Купець же має продовжити пошук свого гаманця, в якому було 900 гульденів!».
Так купець втратив гроші і з нагоди чесного імені. Вирок судді виявився мудрим і справедливим, тому що жадібність і зло покарали себе.
Притча датована 1506 роком з книги «Scherz und Ernst» («Жарт і всерйоз») письменника та проповідника Йоханнеса Паулі.
Переклад - Брати Грімм.