1957 року вийшла заміж за Ярослава Чолія, який після 28 років професійної праці інженера, у 1984 році прийняв посаду директора Української Народної Каси Дежарден у Монтреалі. Разом виховали двох синів: Евгена, адвоката, одружений з Анною Туцькою, та о. Богдана, пароха Церкви Св. Покрови в Торонто, одружений з Тетяною Дичок. Має 9 внуків: Меланію (Фредерік), Остапа, Стефана, Оленку (о. Олександер), Ілiю, Софію (Андрій), Ксеню (Ліам), Івана і Єлисея. Також має 7 правнуків: Осанку, Захарчика, Юлію, Маріяну, Теодора, Мелетія та Анастазію.
У Музичній Консерваторії Університету Маꥳл вивчала гру на фортепіано у професорки Люби Жук. На Музичному Факультеті Університету Монреаля спеціалізувалася на композиції і диригентурі. Солоспів Марійка студіювала зі славною маєстро Діною Марією Наріччі з Мілaну, Італія. В Оперній Компанії Марі-Терез Пакен і в Маꥳл Опера Воркшоп виконувала ролі меццо-сопрано знаних італійських і німецьких опер. Була членкинею Симфонічного хору, а відтак солісткою Опера де Монреаль у Пляс дес Ар. Виступала як солістка на українських, італійських, іспанських та канадських імпрезах і концертах на сцені і в телевізійних програмах у Канаді і в Америці. На українських імпрезах співала твори українських класиків і свої композиції. Дуже популярною була її композиція «Бондарівна».
У 1971 році була відповідальна за постановку опери Кирила Стеценка «Іфіґенія в Тавріді», за текстом Лесі Українки, де навчала два хори дівчат співу і хороводи, а сама виконувала головну роль Іфіґенії. В 1972 році на ювілейних святкуваннях Блаженнішого Йосифа Сліпого в Римі, Італія, співала свою композицію «Блаженний муж», на слова Івана Франка. Скомпонувала Службу Божу, Чин Вінчання, Панахиду і цілу збірку пісень для мішаного, жіночого і дитячого хорів і солоспіву, як рівнож різні сценки на шкільні імпрези.
Понад 30 років диригувалa групою співаків, які співали на українських вінчаннях міста Монреалю. Була вона диригент трьох церковних хорів, двох хорів при організаціях (СУМ і Просвіта), студентського хору і дитячого хору. 42 роки учителювала в Українській Школі їм. Митрополита Андрея Шептицького в Монреалі. Була відповідальна за всі шкільні імпрези (напр. сценки на св. Миколая і виступи на Шевченківських концертах). При Спілці Української Молоді працювала, як волонтер понад 40 років на літних таборах і в Осередку, як виховниця, головна виховниця, учителька співу, віршів та різних виступів юнацтва і дітей СУМ. Отримала відзначення 3-го Ступеня Виховника і 3-го Ступеня Культурника від Краєвої Управи Спілки Української Молоді в Канаді.
1988-го року зорганізувала молитовний гурток, який в Українській Католицькій Парафії Успення Божої Матері кожного ранку молився на вервичці понад 20 років. Протягом довгих років була щодня присутня на Службах Божих, служила як дяк і приступала до Святого Причастя.
Марійка Тереза Бринявська Чолій відійшла у вічність 15 грудня 2023 року в Монреалі, Канада.
Немає коментарів:
Дописати коментар